У музичному виконанні та нотації слово «тон» може означати багато різних речей, охоплюючи буквальну та концептуальну термінологію. Деякі поширені визначення тону включають:
- Музичний звук
- А цілий крок — інтервал, що дорівнює двом півтони (або півкроків)
- Якість або характер звуку
Коли тон відноситься до висоти
У західній музиці стійкий звук можна назвати музичним тоном. Тон найчастіше характеризується його висотою, як-от «А» або «С», але він також включає тембр (якість звуку), тривалість і навіть інтенсивність (динаміка звуку). У багатьох формах музики різні висоти змінюються за допомогою модуляції або вібрато.
Наприклад, якщо скрипаль грає на «E» і додає до ноти вібрато, то це вже не чистий тон. Тепер він має крихітні модуляції, які можуть додати теплоти до звуку, але також змінюють його висоту. Чистий тон має синусоїдальну форму хвилі, яка є шаблоном рівномірних і повторюваних коливань. Отриманий звук дуже рівний і стійкий.
Тон як музичний інтервал
Оскільки тон часто відноситься до висоти в музиці, його також можна перевести на музичні кроки. Ціла сходинка складається з двох півкроків. Наприклад, від C до D – це цілий крок, але від C до C-дієза і C-Diез до D – це два півкроку. Їх також можна назвати «тонами» або «півтонами». Півтон — це, по суті, півтону або півтону.
Тон і якість звуку
Тон також може стосуватися унікальної різниці між голосами одного інструмента та кольором або настроєм голосу (не плутати з тембром). На різних інструментах і у вокальній музиці тон може бути виражений різними способами. На фортепіано, наприклад, ніжний тон буде контрастувати з різким і різким тоном, що стало можливим завдяки технічним аспектам виконання фортепіано.
Співачка може змінювати свій тон, змінюючи якість свого голосу і роблячи його м’яким і ніжним часом або, звичайно, іноді. Для багатьох музикантів здатність змінювати свій тон і маніпулювати ним є вражаючою навичкою, яка приходить з практикою та технічною витонченістю.
